Історія
Основні етапи становлення та розвитку кафедри військової підготовки
Військова кафедра Чернівецького державного університету створена у 1948 році. Колектив досвідчених офіцерів-фронтовиків на чолі з першим начальником кафедри генерал-майором Курочкіним Костянтином Трохимовичем розпочав військову підготовку командирів артилерійських взводів. Кафедру розташували у правому крилі першого поверху навчального корпусу № 6 університету. Завдяки наполегливій праці колективу викладачів і обслуговуючого персоналу кафедри практично з нуля було створено навчально-матеріальну базу, яка давала змогу якісно проводити заняття з майбутніми офіцерами.
Вагомий внесок у розвиток та розбудову основних структурних підрозділів, добір і комплектування керівного, професорсько-викладацького та навчально-допоміжного складу, підготовку і виховання висококваліфікованих офіцерів запасу впродовж існування кафедри зробили її начальники: генерал-майор Бобровников Костянтин Степанович; полковник Грибов Микола Логвинович; кандидат педагогічних наук, доцент полковник Сушанко Віктор Володимирович; полковник Процюк Володимир Захарович; кандидат педагогічних наук, доцент, полковник Чабаненко Валерій Павлович; доктор педагогічних наук, доцент полковник Зорій Ярослав Богданович. З квітня 2019 року завідувачем кафедри був призначений полковник Співак Віктор Миколайович, а з січня 2020 року виконуючим обов’язки завідувача кафедри призначений полковник Хомік Іван Васильович.
В період так званого “хрущовського скорочення збройних сил”, а саме у 1960 році, військову кафедру Чернівецького університету було скорочено. Причому студентам, які навчалися на кафедрі останній рік, навіть не дали можливість завершити навчання і бути атестованими для отримання первинного військового звання офіцера запасу.
У подальшому життя розставило все на свої місця і в другій половині 1960-х років військові кафедри стали відновлювати. З 1 вересня 1968 року почалися заняття і на кафедрі нашого університету, яку знову ж таки розташували у корпусі № 6. Заново створений колектив кафедри очолив переведений зі Львівського університету полковник Грибов Микола Логвинович, енергійний фронтовик, який зміг у короткі терміни організувати відновлення практично втраченої матеріальної бази, забезпечити її нарощування та надійне функціонування. Багато уваги приділялося й іншим видам діяльності кафедри: навчальній, методичній, раціоналізаторській роботі тощо.
На початку 1974 року, у зв’язку зі звільненням у запас полковника Грибова М.Л., на посаду начальника кафедри був призначений полковник Сушанко Віктор Володимирович. З його приходом активізувалися в першу чергу виховна та науково-дослідна робота. Вимогливий командир ввів форму одягу для студентів, започаткував проведення змагань на кращого спеціаліста між навчальними взводами, розпочав літопис кафедри у вигляді фотоальбомів за результатами навчальних зборів у військах (ця традиція продовжується і донині), ввів традицію занесення прізвищ кращих студентів у Книгу Пошани кафедри. Сушанко В.В. став першим кандидатом наук на кафедрі. Після свого звільнення у запас у 1988 році він продовжував активно займатися науковою діяльністю у стінах нашого університету, тривалий час очолював університетську науково-методичну лабораторію моніторингу якості підготовки фахівців.
З 1988 року по 1990 рік кафедру очолював полковник Процюк Володимир Захарович, а з 1990 року по 2011 рік – полковник Чабаненко Валерій Павлович. За керівництва останнього, у 1992 році викладацький склад кафедри прийняв Військову присягу на вірність українському народові.
На долю полковника Чабаненка В.П. припав складний період діяльності кафедри. Це і спроби її скорочення у 1993 та у 2008 роках, і зміни місця дислокації кафедри, її організаційно-штатної структури тощо. Ці випробування тільки загартовували колектив кафедри, згуртовували його і націлювали на те, щоб підвищувати ефективність підготовки висококваліфікованих фахівців. Валерій Павлович зумів налаштувати колектив на подолання всіх труднощів, активізацію всіх видів діяльності кафедри. Це дало змогу, разом із підготовкою фахівців з традиційних артилерійських спеціальностей, з 1997 року розпочати підготовку офіцерів запасу механізованих військ, заступників командирів з виховної роботи, фахівців з військової психології, соціології, політології. З цими завданнями кафедра гідно справилася, про що свідчать висновки комісій, які неодноразово перевіряли її діяльність.
З роками кафедра розширювалася, змінювала свою структуру, створювала відповідну матеріально-технічну базу, удосконалювала навчальну, методичну та науково-дослідну роботу. У 1996 році Міністерством Оборони України кафедрі переданий навчальний корпус однієї з військових частин гарнізону (нині це корпус № 15 університету), де зусиллями колективу створені спеціалізовані класи з тренажерами, макетами місцевості, сучасними електронними засобами, що забезпечувало більш якісне проведення занять зі студентами. Для відпрацювання питань бойової роботи вогневих підрозділів артилерії обладнано містечко бойової роботи. Збудовано також критий польовий клас управління боєм з макетом місцевості, що дає змогу проводити заняття з організації бою підрозділів навіть в умовах негоди. Польові заняття проводяться і на тактичному полі, що знаходиться за два кілометри від розташування кафедри.
У розпорядженні кафедри є бойові машини піхоти, гармати, стрілецька зброя, прилади для ведення розвідки і підготовки стрільби артилерії, автомобільна техніка – тобто все необхідне для забезпечення якісної підготовки військових фахівців відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик випускників.
Нині кафедра продовжує свої славні традиції з навчання і виховання кваліфікованих офіцерів запасу, більше 20 тисяч яких вона випустила за весь період свого існування. Науково-педагогічні працівники кафедри, допоміжний персонал мають великий досвід військової служби на посадах від командира батальйону (дивізіону) до командира дивізії. Дехто з них має також досвід участі у бойових діях в Афганістані, в антитерористичній операції (операції об’єднаних сил) на сході України та участі у роботі миротворчих контингентів у гарячих точках планети. Вони нагороджені бойовими орденами й медалями. Також є офіцери й генерали, які мають наукові ступені та вчені звання. Усі викладачі щедро передають свої знання і досвід тим, хто навчається.